Послуги компанії Домовий фото

Різновиди теплої підлоги

Для додаткового або основного опалення житла існує сучасна ефективна технологія - тепла підлога. Поверхня підлоги виступає в якості джерела рівномірного розподілу тепла.

Але яку обрати? Ми детально розібралися в їх різновидах, особливостях монтажу та застосування. Про переваги та недоліки теплих підлог ви можете прочитати тут.

Електрична тепла підлога

Працює від електричної мережі. Відрізняється великим терміном експлуатації та може використовуватися без обмежень не лише в багатоквартирних будинках, а в і офісних приміщеннях.

Температура нагріву електричних теплих підлог контролюється терморегулятором. З його допомогою можна також змінювати режим їх роботи.

За способом управління бувають:

  • механічні;
  • електронні з ЖК-екраном;
  • програмовані.

Ще один обов'язковий елемент — термодатчик. Встановлюється в захисній гофрованій трубці з закритим накінечником чітко посередині між двома кабелями. Це потрібно, щоб він точно зчитував температуру.

Електричні підлоги бувають кабельні, у вигляді нагрівальних матів й плівкові.

Кабельні

В їх основі електрична жила високого опору. Коли по ній тече струм, вона нагрівається. Від її тепла, своєю чергою, нагрівається підлога, а від неї — повітря в будинку.

Кожен кабель має певну довжину і розрахований на конкретну площу. Різати його не можна. Він укладається витками на певній відстані рівномірно по всій площі підлоги і заливається стяжкою в 3-5 см. Під кабелем обов'язково повинна бути теплоізоляція.

Чим більше потужність кабелю, тим сильніше він буде гріти. Зазвичай достатньо від 120 до 150 Вт / м2.

Вони бувають:

  1. Одножильні. Можуть підключатися до мережі з двох кінців. Коштують дешевше двожильних.
  2. Двожильні. Підключаються до мережі з одного боку, так як з другого краю жили закільцьовані. Тому їх простіше укладати. До того ж вони мають більшу тепловіддачу.

Нагрівальні мати

Набагато простіші в укладанні й збільшують висоту підлоги всього на 3-4 мм. Кабель в нагрівальних матах вже акуратно розкладено в витки та закріплено на основі з сітки. Може укладатися в плитковий клей завдяки невеликій товщині. Термоізоляцію використовувати при цьому не потрібно.

Кабель на сітці може бути пришитий або приклеєний. Нагрівальні мати більш потужні і можуть використовуватися навіть в неопалюваних приміщеннях, наприклад, на лоджіях, балконах, верандах.

Кілька років тому на будівельному ринку з'явилася новинка — надтонкий алюмінієвий нагрівальний мат, в якому кабель знаходиться між двома шарами фольги. Це повністю готовий виріб. Всі контакти з'єднані і перевірені на виробництві.

Інфрачервоні плівкові

Надтонка плівка, яка складається з інфрачервоних нагрівальних елементів. Підходить така тепла підлога під ламінат, лінолеум і навіть ковролін. Укладається без проміжних шарів на будь-якому етапі ремонту. Його не потрібно монтувати в стяжку або в плитковий клей.

Щоб розрізати полотно інфрачервоної теплої підлоги можна використовувати звичайні ножиці. Для з'єднання окремих частин потрібні клемники, дроти та спеціальна ізоляція.

Такий варіант використовується в випадках, коли:

  • ви не плануєте капітальний ремонт із заміною стяжки;
  • ви вирішили укладати теплу підлогу вже після того, як зроблена стяжка;
  • висота підлоги не дозволяє використовувати інші види теплої підлоги.

Серйозний недолік плівкових підлог — вони укладаються відразу під підлоговим покриттям. Тому є постійний механічний тиск на контакти й вони досить швидко виходять з ладу.

Тепла водяна підлога

Це мережа міні-трубопроводів, захованих між підлогою і покриттям підлоги. Вони підключаються до опалювальної системи житлового будинку або квартири.

Схема його роботи проста. Гаряча вода з котла подається на розподільний колектор. Звідти за допомогою помпи вона «проганяється» через всю систему труб. Після чого повертається в колектор, і через нього — в котел.

Де можна використовувати?

Найчастіше водяні теплі підлоги використовують в приватних будинках.

Причин кілька:

  1. По-перше, вони ефективні та економічні для обігріву саме приміщень з великою площею.
  2. По-друге, водяна тепла підлога у квартирах, підключених до системи центрального опалення, заборонена, бо вона впливає на тиск в загальній системі. Це можливо тільки, якщо у вас автономне опалення.
  3. По-третє, для монтажу у квартирі потрібен офіційний дозвіл та затвердження проектних документів в держорганах.

Можна укладати водяну теплу підлогу під плитку, водостійкий ламінат і будь-які інші покриття (окрім пробки, через те, що вона погано пропускає тепло).

Колектор

Обов'язкова й дуже важлива частина будь-яких водяних теплих підлог — це гребінка (колекторний вузол). Вона автоматизує роботу системи, регулює тиск та температуру води в ній.

Найпростіша гребінка, розрахована на один контур опалення, складається з труби для подачі води.

Чим більше кімнат будуть підключені до системи, тим більше контурів опалення вам потрібно. І тим, відповідно, більше пар труб в колекторі потребується. В цьому випадку в гребінці повинна бути циркулярна помпа, яка буде підтримувати потрібний тиск в системі.

Якщо температура теплої підлоги більше 40˚C, може тріснути стяжка або зіпсуватися підлогове покриття. Щоб цього уникнути, встановлюють крани регулювання з термоголівкою, які контролюють температуру води, що надходить в підлогову опалювальну систему.

Деякі моделі колекторних вузлів включають також відведення повітря, що запобігає утворенню повітряних пробок в системі.

Особливості монтажу

Для водяних теплих підлог підходять труби з металопластику або прошитого поліетилену. Перші краще гріють і більш бюджетні. Другі — рідше лопаються в місцях згину та довше працюють.

Труби монтують по одній зі схем: «змійкою», спіраллю або зиґзаґом. Крок укладання залежить від рівня вологості в кімнаті й поверху.

Монтаж водяної підлоги виконується трьома способами. Незалежно від того, яким методом ви скористаєтеся, важливо добре підготувати основу. Чорнова стяжка повинна бути рівною, без перепадів висоти, чиста. Після цього укладається гідроізоляційний шар, демпферна стрічка (по всьому периметру приміщення) та теплоізоляція (на першому поверсі будинку вона повинна бути товща, ніж на другому).

  1. Монтаж в стяжку. Використовується найчастіше. На теплоізоляцію зверху фіксується армована сітка, на неї — труби. Після приєднання системи до колектора і її перевірки, заливається бетонна суміш. Оптимально її товщина повинна бути 10-12 см. Якщо стяжка тонше, буде ефект «зебри», коли на підлозі чергуються холодні та теплі зони. В самому кінці — монтаж підлогового покриття.
  2. Настильний спосіб укладання використовується, коли потрібно знизити навантаження на перекриття. Зверху на теплоізоляцію настеляються полістирольні плити з пазами. У них вставляються теплопровідні пластини з алюмінію, куди вкладаються вже труби. Через те, що не потрібно чекати висихання стяжки, такий метод монтажу набагато швидше.
  3. Рейковий спосіб зазвичай застосовується в дерев'яних будинках. Труби опалення укладаються між дерев'яними тонкими рейками, які фіксуються на основі саморізами.

Укладанням теплої підлоги повинні займатися тільки фахівці з високою кваліфікацією й великим досвідом роботи. Адже якщо будуть допущені якісь помилки в технології монтажу, то для їх виправлення доведеться повністю демонтувати підлогу.

Фахівці компанії Домовий підберуть і реалізують для вас оптимальне технічне рішення, яке допоможе зробити ваш будинок теплішим та комфортним.